Виробництво у виправному центрі

Категорія: Суспільство

Побачивши на вулицях дитячі майданчики, лавки чи ковані брами ми часто не здогадуємося, хто і де їх створив. Наші кореспонденти побували у Долинському виправному центрі, де відбувають покарання засуджені до обмеження волі. Як живуть і працюють люди за ґратами?

Долинський виправний центр розташований у лісовому масиві на території колишнього військового містечка. Відстань до найближчого села Тростянець — 5 кілометрів, а до районного центру — близько 20-ти.

Місце розташування установи визначило вид виробництва. Насамперед — це лісопереробка та виготовлення меблів. У кузні виробляють огорожі, лавки, контейнери для сміття, віконні та балконні ґрати. Також тут конструюють габіонні ящики для берегоукріплення. Саме на цей товар було найбільше замовлень після повені 2008 року. А зараз попитом користуються дитячі майданчики з гірками та гойдалками.

«В основному ми працюємо з Калуським району, Болеховом, — розповідає директор виробництва виправного центру Володимир Главач. — Недостатньою є співпраця з місцевими органами самоврядування — Долинський район дуже мало з нами співпрацює».

Продукцію підприємства замовляють не тільки державні установи, але й приватні особи. І хоча конкуренція на ринку меблів чи кованих виробів досить велика, увесь товар реалізовується швидко. Насамперед завдяки співвідношенню ціни та якості.

Хоча не все, зроблене руками засуджених, іде на продаж. До прикладу, меблі в житловій зоні і лавки в клубі виготовлено у виправному центрі. Клуб в'язні теж відремонтували власними силами.

«Ми розпочали капітальний ремонт клубу 1 травня 2010 року, — говорить Іван Гаврилишин, начальник відділу соціальної роботи виправного центру. — Вже 7 січня 2011 року у нас у в клубі було проведено перший різдвяний вертеп з числа засуджених».

Загалом у центрі перебуває більше 300 засуджених. Є в них і своєрідне місцеве самоврядування — рада активу з обраним головою.

«Наприклад, у нас виникло якесь питання — треба телевізор або є якась проблема в засудженого, ми звертаємося з тим безпосередньо до наших начальників, вони помагають нам вирішити», — запевняє Юрій Дякун, голова ради засуджених.

Більшість засуджених до обмеження волі скоїли не тяжкі злочини: хуліганство, дрібні крадіжки, ухилення від сплати аліментів. Залежно від працелюбності і набутих навичок, вони можуть заробити близько 1 200 гривень. Хоча на руки отримують менше — із зарплати відраховують вартість проживання і харчування.

«Вони перше є люди, а не засуджені, — переконує Василь Фрищин, начальник Долинського виправного центру № 118. — Вони покарані за те, що скоїли проти держави. Є такі, що ми звільняємо, людина приходить додому і ніхто його не хоче працевлаштувати, тому що він засуджений. А жити-то хочеться, їсти — знову вчиняється якийсь не тяжкий злочин і знову приходить до нас».

Проте такі випадки є радше винятком, ніж правилом, — зазначає начальник установи. Оскільки більшість засуджених після виходу на волю намагається виправити своє життя і не повторювати помилок. А набуті на виробництві навички їм у цьому допомагають.

---