Чи належить мистецтво народові?

Категорія: Мистецтво

Не кожна обласна організація Національної спілки художників України може похвалитися власною виставковою залою, як івано-франківська творча спільнота. Але останніми роками функціонування спеціалізованої зали звелось чи не до трьох виставок на рік — великодньої, до дня Незалежності та різдвяної. Мистецька громада вже не раз обурювалась традиційними ярмарками товарів широкого вжитку, які систематично відбуваються там, де мають бути художні виставки. Своє бажання більше не терпіти ситуацію, що склалася довкола виставкової діяльності обласної організації Національної спілки художників України, члени спілки озвучили нашим журналістам.

Виставкова зала обласної організації Національної спілки художників України останні 10 років, на жаль, не функціонує як заклад мистецького спрямування. Там систематично відбуваються ярмарки товарів широкого вжитку, що обурює художників, які змушені шукати інші місця для того, щоб показати людям свої творчі роботи.

«Вже зрушилася крига, — запевняє художниця Тетяна Павлик, — добилися через суд, різні перевірки, і є рішення з центру Спілки, що голову ми маємо переобрати, тобто керівництво, яке не вболіває за мистецтво, а служить мамоні.»

Звичайно, закон збереження діє і в обласному центрі Прикарпаття. «Світлиця мулярова», «Бастіон», обласна бібліотека, «Пасаж Гартенбергів» з охотою приймають найрізноманітніші виставки різножанрових творців. Як же повернути цей процес у правильне русло? Члени спілки художників досить делікатно висловлюються з цього приводу, намагаються діяти тактовно, але чи допоможе це справі?

«Керівництво себе показало, і, можна сказати, вичерпало себе повністю, — говорить Микола Сарапін, художник-монументаліст. — І в якихось нових напрямках воно не в силі вирішувати. А сьогодні — двадцять перше століття, воно має нові вимоги до сучасного мистецтва, і шанувальники хочуть бачити все нові пропозиції, які повинні сприяти росту обласного центру.»

Кожна медаль має дві сторони, так і ситуацію, що склалася у спілці, можна трактувати по-різному.

«Я дуже іронічно дивлюся на діяльність нашої спілки художників, і вважаю, що це на сьогодні плюс, що вони так працюють, — розповідає Михайло Дейнега, директор Івано-Франківського музею мистецтв Прикарпаття, — тому що всі найкращі художники і всі найкращі виставки у нашому місці перейшли у музей мистецтв Прикарпаття. І він на сьогодні дійсно став центром культури і мистецтва, дійсно став храмом мистецтва, чого не можна сказати про нашу спілку.»

Ніхто не вирішить за художників їхні сокровенні насущні питання. І замість того, щоб творити, вони мусять оббивати пороги владних кабінетів, благаючи про допомогу, бо вже багато разів чули — і нема на то ради.

---