Біль Оксанки Фроляк

Категорія: Благодійність, Соціальна сфера, Медицина

В опіковому відділенні обласної клінічної лікарні лежить 4-річна Оксанка Фроляк з села Русова Снятинського району. Більше трьох місяців назад Оксанка впала в окріп, потім ще й на розжарену бляху печі. Так розповіла в інтерв'ю обласній газеті її бабуся Люба. За кордоном за таке батьків одразу карають, а у нас цю подію класифікували як нещасний випадок.

«Юридичних підстав немає, щоб забрати в мами дитину», — вважає начальник служби у справах дітей ОДА Іван Ковалик.

Сусіди, які приїздили в лікарню, просили волонтерів не віддавати Оксанку назад до Русова, бо вона там пропаде. Натомість до цього часу сім'я не вважалася кризовою і на обліку в Снятині не перебувала, хоча тато Оксанки вже втретє перебуває у місцях позбавлення волі.

«Якби не цей нещасний випадок, про цю сім'ю ми би взагалі не знали, — розповідає пан Ковалик. — Ну, бідненько живуть, згідний, десь не доглядали за дитиною. Але до сьогоднішнього дня дитинка була здорова, загрози життю дитини не було».

Мама Оксанки відвідала її один раз. До дитини не підходила. Бабуся з дідусем нещодавно приїздили в лікарню за якоюсь довідкою, а дівчинку продовжують виходжувати чужі люди, бо лікарі зробили вже все можливе для порятунку життя Оксанки.

«Дитині треба давати ліки, постійно піднімати, мити, памперси міняти, вчити її говорити, стояти», — говорить Оксана, добровільна доглядальниця маленької пацієнтки.

«Коли я прийшла, вона говорила «нє», «мольоко» і «булька», — розповідає голова організації «Обнова» Валентина Казьмірук, — тобто вся їжа, яку вона знала — це молоко і булка. І все, більше нічого не говорила. За три місяці дитина на очах змінюється. Дівчинка дуже розумна, просто нею зовсім ніхто не займався».

Долею Оксанки тепер буде перейматися вся Україна, але є людина, яка готова взяти на себе відповідальність за долю дівчинки.

«Для реабілітації дитини потрібно дуже багато часу, терпіння, коштів і так далі. Я особисто вважаю, що ця сім'я не зможе дати те, що хотіли б дати громадські організації, — переконаний пан Ковалик. — В мене була пані Болдіна, це матушка. Я порадив, якщо ви хочете зробити добре дитині — візьміть її під опіку».

Сьогодні розпочалися курси для майбутніх опікунів. Серед слухачів, імовірно, є й майбутня опікунка Оксанки Фроляк. Будемо сподіватися, що ця історія закінчиться краще, ніж Стефаникові розповіді.

---