Пам'ятники Шевченку встановили, але згоди не дійшли

Категорія: Міська влада, Історія, Культура

На 150-річчя перепоховання великого Кобзаря в Івано-Франківську відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку. Після довготривалих сперечань його все таки встановили в парку біля міського озера. Від вічевого майдану урочистою ходою посадовців, громадських діячів, священнослужителів розпочалися урочистості на честь відкриття пам'ятника. Як і годиться, відбулися мітинг, освячення та концерт, в якому прозвучали твори українського генія, духовного наставника нації, її символу. Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус запевняє, що незабаром постане в обласному центрі величніший постамент Шевченку, а погруддя, яке є неподалік в парку швидше всього перенесуть на територію гімназії чи ліцею.

Відомо, що не вся громада Івано-Франківська однозначно позитивно сприйняла місце, де встановлено пам'ятник Т. Шевченку, та й сам постамент викликає чимало критичних зауважень. Обласна організація Спілки письменників України проігнорувала урочистості з нагоди його відкриття. Свою думку висловлює Ярослав Ткачівський, відповідальний секретар обласної організації спілки письменників України.

Ще один пам'ятник Кобзарю до річниці перепоховання встановили та освятили в селищі Лисець. До цієї події громада йшла близько 20-ти років, з часу початку незалежності.

Увіковічнити Шевченка в Лисці вирішили ще давно. Проте втілити в життя задумане вдалося тільки тепер. У вишиванці, з піднятими до грудей руками та вже стандартним задуманим чи то пак сумним поглядом. Таким відтепер постає Кобзар для тутешніх мешканців. На свято зібралися представники чи не всього так званого лисецького куща. Всі разом радіють знаменній події і задумуються про велич та актуальність пророчих слів великого українця.

Не багато не мало, а приблизно 30 тисяч гривень. В таку суму обійшовся постамент Кобзаря в Лисці. Все це кошти меценатів та громади, яка вперто втілювала задумане в життя — розповідає сільський війт Віктор Дубницький. Не просто зіваками були на урочистостях і місцеві мешканці. Хтось підспівував Заповіт, а хтось згадував кобзареві слова.

---