Почесні відзнаки чорнобильцям Прикарпаття

24 квітня 2009 року / 09:13

Почесні відзнаки чорнобильцям Прикарпаття

Категорія: Суспільство

Жителі Прикарпаття, які ліквідували аварію на ЧАЕС

Виповнюється двадцять три роки з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Трагічна дата, яка розколола життя мільйонів громадян України на «до» і «після» Чорнобиля. В обласній державній адміністрації відбулася зустріч керівництва Івано-Франківщини з активістами чорнобильських організацій.

На Прикарпатті живе більше 3 тисяч ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній. 699 з них — інваліди. Втрачене здоров'я, а у багатьох і найдорожче — життя — це плата за гірку весну Чорнобиля 1996 року.

Почесні нагороди чорнобильцям вручив заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Василь Гладій. Багатьох у залі, на жаль, немає — хтось хворий, інший — на операції.

«Я попав на реактор, ми там землю заражену збирали, клали на машини, — згадує ліквідатор аварії на ЧАЕС Іван Костюк, — потім працював на машині, дезактивацію по різних селах робив. Був я там 6 місяців, поки набрав свою дозу. Так в нас було в армії: дозу набрав — тоді списують».

Чорнобильський рух на Прикарпатті зародився у 1990 році завдяки переселенцям з Чорнобильської зони Надії Іванівні та Анатолію Васильовичу Кайдашам. За цей час вдалося зробити чимало добрих справ спільно з владою. Але проблеми залишаються.

«Кошти, які виділяються з державного бюджету на соціальний захист чорнобильців, на жаль, ніяк не забезпечують тих виплат у повному обсязі, які передбачені чинним законодавством, — говорить Зеновій Никорак, начальник відділу захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС. — У зв'язку з цим, до речі, впродовж минулого і поточного років виникли нові, для нашої області зокрема, проблеми, пов'язані з численними судовими процесами, в яких чорнобильці намагаються відстояти свої права, передбачені законодавством».

Залишаються невирішеними на державному рівні ще багато проблем ліквідаторів аварії на ЧАЕС — пенсії, житло, медикаменти… Кажуть, чужого болю не буває. Це підтверджують і чорнобильці Прикарпаття — вони залишаються разом, щоб подолати спільний біль пам'яті.