В Акрешорах молилися за душі полеглих

Категорія: Суспільство

17 років поспіль у квітні до могили воїнів УПА в Акрешорах Косівського району приходять мешканці села, сивоголові побратими, рідні та близькі похованих тут вояків, які у 1945-му загинули у нерівному бою з енкаведистами. Цього року, за звичаєм, після панахиди за померлими всі присутні подумки повернулися у далекі часи воєнного лихоліття.

У тому трагічному бою сотня УПА під командуванням Цигана втратила більше тридцяти своїх вояків. Це, в основному, були молоді хлопці із довколишніх сіл. Та забрати тіла своїх рідних, щоб поховати, прийшли одиниці — решта не знала про трагедію.

У спільній могилі лежить і Василь Дмитрук, його сестра Анастасія цього року прийшла вперше на могилу брата. За участь хлопця в УПА їхню родину депортували до Сибіру. 64 роки ніхто з родичів не знав, де його поховано. Та знайшлися люди, що розшукали рідних загиблого.

Розминулася у житті зі своїм батьком і пані Марія, дочка вояка УПА Івана Васкула, з села Баня-Березів, який також тут похований. Коли відбувся фатальний бій, Марії ще не виповнилося й місяця. Побачити рідну дитину упівцю так і не судилося.

«Коли сказали, що я народилася, то тато дуже зраділи, — зі сльозами на очах згадує Марія, у дівоцтві Васкул. — І казали, добре, що не хлопець, тому що дуже бідують хлопці».

У спільній молитві присутні прохали Бога охороняти український народ перед такими трагедіями, зберегти найцінніше надбання — незалежність України, про яку так мріяли, але не побачили поховані в Акрешорах вояки.

---