Жінки-прокурори на роботі і вдома

Категорія: Суспільство

На роботі — справедлива, стримана і сумлінна, вдома — добра, чуйна мати і дружина. Такою бачать жінку-прокурора співробітники та рідні. Вона у подробицях знає, про що йдеться у кримінальних справах і добре розуміє, що впливає на людські долі. Які вони, жінки цієї професії, та про що думають поза роботою?

Жінки-прокурори — взірці сумлінності, професійності та порядності. Але поряд із професійною майстерністю їм у повній мірі притаманні і суто жіночі чесноти — доброта, чуйність, виняткове вміння поділяти чужий біль, загострене відчуття справедливості. Все це робить їхній внесок у загальну справу відстоювання законності особливо цінним.

Якщо твоя робота тобі до душі, то вона не може не вдаватися. В цьому впевнена Орися Марчук. Розпочавши 15 років тому свій трудовий шлях із посади помічника прокурора Рожнятівського району, тепер вона вже сама прокурор, але іншого — Тисменицького району.

«Робота прокурора — чи жінки, чи мужчини — одна з нелегких професій, якщо взяти до уваги, що мова не йде про нормований робочий час, — розповідає пані Марчук. — Складна ситуація в державі, відповідно і велике навантаження у нас. Багато скарг, багато завдань, тому що наша робота напряму пов'язана з ситуацією, яка складається в районі, в області і в державі».

Молодий спеціаліст Світлана Аверкова згадує, що її дитинство пройшло в коридорах прокуратури. Не раз чекаючи маму разом з молодшою сестрою доводилося гратися старими томами кримінальних справ. З часом дитячі ігри стали справою її життя, а мама і досі є для неї зразком.

«Доводиться інколи йти на жертви, вибирати: або дім, сім'ю, або займатися професійно своєю роботою, — говорить вона. — Я вважаю, що моїй мамі вдалося поєднати і роботу, і виховання дітей, тому я вирішила піти по її слідах».

Інша жінка у цій нелегкій професії — чудова мама, в роботі — справедлива та стримана. Жанна Дубей захищає права і свободи неповнолітніх. Вже одинадцять років працює в прокуратурі і щоразу кожну власну справу переживає і пропускає через себе.

«Якщо стається така ситуація, якась проблема є в чужій сім'ї чи порушення прав дитини — дійсно переймаєшся цією проблемою, і вона буде в тобі знаходитися доти, поки ти її не вирішиш», — ділиться переживаннями пані Дубей.

За своїх підопічних вона переживає, як за власних дітей — переймається, коли їм тяжко, і радіє, коли вони здорові і щасливі. У своїй практиці Жанні Дубей доводиться стикатися з різними батьками — недбалими і байдужими також. Вона ж може дати багато любові в короткий період спілкування з покривдженими дітьми.

Тернистими стежинами слідства пішла і старший помічник прокурора області Марія Шикиряк. Школу прокурора пройшла на Верховинщині, а все, чого досягла, — завдяки наполегливій праці та підтримці свого чоловіка.

«Працюючи в органах прокуратури я зрозуміла, що це дійсно моя професія, — розповідає пані Шикиряк. — Я також розуміла, що я обрала нелегку і дуже відповідальну справу, і я не можу підвести ні керівництво, ні сім'ю, за яку я відповідаю як мати.

Жінки-прокурори. Вони щодня стикаються із вирішенням надзвичайно складних службових завдань. Але кропітка і відповідальна праця не заважає їм залишатися справжніми жінками — втіленням жіночності, мудрості та витонченої краси.

---