Маланка: версія народна

Категорія: Суспільство, Релігія

Тиждень після Святвечора, напередодні старого нового року цикл різдвяних свят продовжує день Меланки. У давні часи свята Маланки, Василя та Водохреща пов’язувались із новорічним циклом так званого «сонячного кола». Язичники вважали найбільшим свято «щедрого бога» — Дажбога. Пізніше воно прибрало назву «Маланок», а святкова вечеря досі називається щедрою.

Коли смеркне, ходять Маланка з Козою вітати людей з новим роком, закликають до хати злагоду, добробут і багатий урожай. Досі по селах хлопці перевдягаються в жіночий одяг або інше вбрання, зроблене власноруч. У руках — мітла або великий віник. Вважається, що господарям, до оселі яких завітає весела Маланка з компанією, буде в усьому щастити.

Волохата Коза символізує буйну родючість ниви. Окрім цих персонажів у різдвяному дійстві бувають Дід, Лікар, Баба, Циган та музики. Традиційно на щедрий вечір ходять засівальники — хлопчики, які в рукавицях носять зернятка жита, пшениці, ячменю, проса чи гречки. Зерно символізує життя. Добрим вважають знак, коли зернята впадуть не тільки на підлогу, а й на господарів.

Про легендарну барвисту вашківецьку Маланку радимо почитати статтю професора Георгія Кожолянка на сайті журналу «Карпати. Туризм. Відпочинок».

---