136 свідчень очевидців голодомору

Категорія: Суспільство

Темі голодомору присвячено чимало публікацій. Сучасні автори прагнуть пізнати усю глибину трагедії та донести її до читача. Найбільше про це можуть розповісти самі очевидці.

Так вважають і прикарпатські автори — упорядники книги «Моєї пам'яті печаль». У ній люди, які цікавляться своєю історією, зможуть знайти чимало нових моторошних фактів, про голодомор у наших краях. Презентація книги відбулася напередодні річниці голодомору в обласній науковій універсальній бібліотеці імені Івана Франка.

«Вовки не нападали на людей, вони самі були як тіні — худі та високі. Моя хресна мама розказувала моїй мамі, що якось вночі вона почула кроки на східцях. Відкрила двері — а на сходах сидів вовк, вирячивши на неї очі. Моя хресна мати оторопіла з переляку, тому швидко зачинила двері… Вовк завив сумним голосом і пішов геть».

Рядки одного зі 136 свідчень очевидців голодомору, які зібрані у книзі «Моєї пам'яті печаль» змушують здригнутися найбільш закам'яніле серце. Недарма голодомор 1932–1933 років сучасна громадськість називає «українською катастрофою XX століття». Саме від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки першої світової та інших воєн.

Це скорботне видання приурочене до 75-ї річниці голодомору в Україні. Цікаво те, що більшу частину спогадів і свідчень, які увійшли до книги, було зібрано учнями шкіл.

«Ми повинні пам'ятати цей голодомор, — вважає Ганна Шекеряк-Данилюк, керівник обласного відділу пошуково- видавничого агентства “Книга Пам'яті України”. — Ми повинні робити все, щоб наші діти знали про це».

Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом, заподіяв страждання і смерть мільйонам хліборобів. 75 років, які пройшли з часу тих страшних подій, не затерли вражень для очевидців голодомору.

«Ця книжка дійсно пройшла крізь моє серце, душу, тому що про кожен запис, який тут був зроблений, треба було розпитати людину так, щоб її не травмувати, тому що дуже важко — люди хворі, старі, і ці спогади їх так болять», — ділиться переживаннями пані Данилюк.

Про актуальність і важливість цієї книги наголосив і Олег Коржак, заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Він підкреслив, що пам'ять про чорні сторінки нашої історії ми можемо використати для творення майбутнього — світлішого і кращого.

---