Майстриня заквітчання

Категорія: Мистецтво

У виставковій залі обласної організації національної спілки художників України розгорнуто виставку творів заслуженої майстрині народної творчості Параски Хоми, яка відзначила 75 років від дня народження та 40 років мистецької та виставкової діяльності.

Параска Петрівна Хома не є публічною людиною. Попереднього разу вона зустрічалася з шанувальниками 5 років тому. Як і тоді, коли святкувала 70, так і сьогодні — приймала вітання, заквітчана живими і мальованими квітами.

Вражаючим є те, що всі роботи, винесені на огляд любителів розпису, створені за останні два роки. Параска Хома є прикладом працьовитої людини, яка не змарнувала свій талант, а невтомною працею стократ його примножила.

Примаючи вітання великих посадовців, зокрема заступника міністра культури України Олександра Полусмяка, Параска Петрівна ніби не розуміла, за що її так величають:

«Я нічого такого сильного не зробила — тільки те, що могла, — щиро дивується скромна художниця. — Я роблю те, що можу, а люди помагають — от і виходить, що ми всі будуєм нашу квіткову Україну, як би нам трудно не було. Один співає, інший пише твори, ще інший — музику, а я музику у квіти переводжу».

Серед вітальників та шанувальників були сини, невістки, внуки і правнуки. Були й такі, що вже чимало зробили для гідного відзначення Параски Хоми. Та всі присутні добре розуміли, що такий талант і таку працю треба постійно підтримувати.

«Зовсім, без всякої школи, без всякого наслідування раптом вона знайшла свою образотворчу мову, вона не подібна ні на кого», — з захопленням розповідає Василь Корпанюк, заслужений художник України.

Академік Володимир Качкан запропонував створити павільйон, де б постійно оновлювалася експозиція барвистих робіт Параски Хоми. І якби це місце внести в туристичні маршрути, це б приносило кошти і розширювало духовні дороги українців.

Голова обласної організації художників Ігор Токарук повідомив, що високе звання кавалера ордена Княгині Ольги Парасці Петрівні таки присвоєно. За відзнакою їй доведеться їхати до Києва.

Хоч художниця переживає за таку далеку дорогу і скаржиться на стан здоров'я, сподіваємося, що нагорода знайде свою героїню, яка так щедро, аж від покутського Чернятина, заквітчала дороги і стежки Прикарпаття.

---