«Уніж 2008» — фестиваль українського формату

Категорія: Культура

«Україна — це ідея, український формат — це стиль, «Кузня» — це місце. Багато проектів, море ідей, безліч сердець… Нас об’єднують не бренди, не партії, не організації, не бізнес, а прагнення таких результатів діяльності кожного, які в сумі створять нове обличчя України. Обличчя, гідне третього тисячоліття.»

Є в Україні люди, які хочуть, щоб українські проекти реалізовувалися саме тут, а не в Польщі, Росії чи десь за океаном. Ці люди заробляють достатньо, щоб частку прибутків пожертвувати на розвиток національної ідеї. І є молодь, яка готова віддати свій вільний час і силу на побудову осередку такого розвитку. Його місцем вибрали мальовниче село Уніж Городенківського району, а проект назвали «Кузня».

Щоб голосно заявити про себе, з 27 по 29 ччервня власне тут розгорнуто перший фестиваль українського формату під назвою «Уніж 2008». Учасники та гості зі здивуванням відзначали високу якість організації — від комфортних душів до живої української музики. Що вже й казати про мальовничі береги Дністра та барвисті краєвиди.

Організаторам довелося пройти нелегкий шлях, щоб дочекатися вражень та подяки від учасників. Ще у березні цього року, кажуть, тут все було так, як на звичному закинутому колгоспі. Та з допомогою півтори сотні волонтерів, які без зайвого крику, але дуже охоче доклали рук до розбудови території українського формату, все вдалося на славу.

Ідеолог «Кузні» Владислав Кириченко, по сумнісництву керівник «Нашого формату», скромно називає себе «одним з організаторів цього проекту» і каже, що якби не глухий кут у розвитку української держави, він волів би інакше проводити вільний час. Якби було достатньо людей, які б серйозно займалися видавництвом українських книжок, виготовленням української музики, відкриттям українських магазинів, то він охочіше ловив би рибу і 10 % заробітку віддавав би на ці справи.

Фестиваль закінчився, з ним і майстерні анімації, ковальства, казкарства, дискусії про сучасну економіку і культуру, але «Кузня» повинна і далі працювати, навіть узимку, — і все для того, щоб українська еліта мала можливість реалізувати свої ідеї на рідній землі, і збиралася з думками у райському куточку — селі Уніж на березі Дністра.

---