Анна Софіна — українська письменниця, чиї твори переплітаються з її життєвим досвідом, особливо після повномасштабного вторгнення. Її історія — це шлях від шоку та невизначеності до глибокого осмислення себе, світу та важливості збереження пам'яті. У програмі “Наші люди звідусюди” телеканалу "Галичина" письменниця відверто розповіла про перші дні війни, вимушену евакуацію, силу терапевтичного письма та свій вибір нового дому.
Перші дні повномасштабного вторгнення застали Анну Софіну в рідному Миколаєві. Стрес і невизначеність настільки вплинули на неї, що відчуття безглуздості паралізувало будь-яку творчу діяльність. Письменниця згадує, як вимушена евакуація до Польщі стала переломним моментом. Саме там, за кордоном, вона усвідомила цінність пережитого досвіду та почала використовувати письмо як інструмент терапії, ведучи щоденник.
Повернення до України було свідомим кроком. З-поміж усіх міст письменниця вибрала Івано-Франківськ, який, за її словами, "обрала серцем".
"На відміну від Львова, який мене трошки розбурхує, у Франківську мені спокійно, добре. Це відчуття якоїсь такої знайомої новизни", — ділиться Анна.
Вона розповідає, що в місті не було періоду адаптації, і вона одразу відчула себе "своєю".
"Семптем" і "Лавка продажу дітей": від антиутопії до літературної терапії
Анна Софіна відома не лише своїм волонтерським проєктом, але й книгами, які здобули визнання. Її антиутопія для підлітків «Семптем» вийшла у світ у 2024 році, але була написана ще за часів пандемії. На створення книги її надихнули руїни стародавнього городища "Дикий сад" у Миколаєві. Письменниця досліджує тему ізоляції, показуючи її не лише як загрозу, а й як безпечний простір.
Ще одним резонансним твором стала книга «Лавка продажу дітей», що народилася як своєрідна терапія у відповідь на нетактовні поради про народження другої дитини. Ця книга стала переможницею престижного літературного конкурсу "Коронація слова".
Анна також згадує про свої найперші твори — казочки для доньки Софії, які вона писала в декретній відпустці. Це було її бажання залишити пам'ять про себе.
Франківськ як "батарейка" для творчості
Івано-Франківськ став для письменниці джерелом натхнення. Вона описує місто як "батарейку", що наповнює її енергією. Тут вона наважилася очолити "Клуб анонімних авторів", який, попри її побоювання, одразу зібрав близько 20 однодумців. Цей досвід, за її словами, дозволяє "ще тиждень прожити" після кожної зустрічі.
Анна Софіна асоціює Франківськ з "бабусиною скринькою", повною скарбів, які можна відкривати нескінченно. Найбільшою цінністю міста для неї є люди — відкриті та приймаючі, серед яких є як переселенці, так і місцеві мешканці.
Щоб зануритися в цю надихаючу розмову та почути більше історій з перших вуст, дивіться повне інтерв'ю з Анною Софіною на YouTube-каналі телеканалу "Галичина".
Посилання на відео:
https://youtu.be/-HzPlSdufkc?si=xMnk61NrYLEPtfVL
