Палітра мого міста

Виставка прикарпатських фотографів «Початок», огляд робіт Пінзеля французькими мистецтвознавцями, виставка вишиваних картин матері і доньки, презентація змін до генерального плану забудови Івано-Франківська, великоднє привітання від спілки художників України та фотозвіт про паломницьку подорож до святих місць Європи.

 

Новий «Початок» прикарпатських фотографів

Обласна спілка фотохудожників вирішила почати ще раз. Вперше за двадцять років існування організації відкрито спільну виставку членів прикарпатської спілки з вимовною назвою «Початок».

Івано-Франківська обласна організація Національної спілки фотохудожників України є одним із наймолодших творчих об'єднань нашої держави. У виставковій залі культурно-мистецького центру «Є» презентовано роботи членів цього об'єднання. Виставка знаменна тим, що є першою спільною акцією прикарпатських фотохудожників і має назву «Початок».

«Це свого роду такий маленький звіт чи підсумок івано-франківських художників і з Прикарпаття, тут автори з різних міст представлені, — розповідає Ростислав Кондрат, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки фотохудожників України. — Але, з другого боку, ми перед собою не ставили мети звітувати, робити підсумкові етапи, це сьогодення, сьогоднішній стан кожного з авторів. Хоча є не тільки роботи свіжі, недавно створені, деякі автори включили у свої блоки роботи досить відомі, так що не можна цю виставку однозначно охарактеризувати».

2009-ий — рік, який завершить друге десятиріччя існування і творчої праці Національної спілки фотохудожників України. Хоча офіційна дата буде аж у грудні, вже з початку року фотографи влаштовують святкові виставки. 7 травня заплановано відкриття експозиції Другого національного фотоконкурсу «Фотопортрет» імені Степана Назаренка, згодом у Києві пройде фотоярмарок.

В кожному обласному центрі буде відзначено 20-річчя спілки фотохудожників, адже організація має представництва у кожному регіоні України. Прикарпатські фотомитці є постійними учасниками виставок в Україні і за кордоном, проте до цього часу жодного разу вони не організовували спільної експозиції.

«Чому Франківськ не знає своїх авторів? — дивується художниця і фотохудожниця Тетяна Павлик. — Наша спілка сильна на фоні інших спілок в Україні, вона організовує такі великі фотоконкурси, як «Природа» і «Портрет». Франківськ фактично знає авторів з усієї України, з інших областей, які стають переможцями в нас, а ми так скромно в тіні лишаємось, тому що з етичних міркувань в перші роки взагалі не приймали участі в цих конкурсах».

На виставці представлено роботи і майстрів, і кандидатів у дійсні члени цеху фотохудожників. Відомі імена, відомі роботи, а поруч з ними — щось нове і несподіване. Степан Назаренко, Павло Дроб'як, Ярема Проців, Тетяна Павлик, Ростислав Кондрат і ще багато нових, невідомих, але вже, без сумніву, талановитих і працьовитих. Їхні світлини — найрізноманітніші і неоднозначні. Є на що подивитися.

 

Відновлена цікавість до слов'янського Мікеланджело

Активне проведення року Пінзеля привернуло увагу до призабутого скульптора не тільки українців, а й французьких фахівців. Представники Лувра приїхали до Івано-Франківська оглянути роботи майстра.

За угодою між обласними радами Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської областей, 2007-ий рік був проголошений роком Іоана Георга Пінзеля — видатного скульптора, що творив на наших землях у XVIII столітті. Задум приніс результати — завдяки заходам багато людей змогли познайомитися з творчістю унікального митця і довідатися те, що… про його життя практичного нічого не відомо.

Припускають, що він був русином чи поляком, німцем, чехом або італійцем. Риси його творчості можуть бути свідченням того, що він багато мандрував і бачив роботи багатьох майстрів світової слави. Достеменно відомо лише, що це не міфічна особа, а митець, який різьбив з бурхливим завзяттям і вправністю. Він робив скульптури і вівтарі для храмів Городенки на Івано-Франківщині, Бучача, Монастирська на Тернопільщині, Годовиці і собору Святого Юра у Львові. Його назвали слов'янським Мікеланджело.

Рік Пінзеля підсумували кілька книг про майстра, які здобули нагороди, та альбом його робіт «Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення», створений у видавництві «Грані-Т». Завдяки інтенсивному інформуванню про Пінзеля почули і за кордоном.

Голова Івано-Франківської обласної ради Ігор Олійник стверджує, що основна мета проголошення року Пінзеля полягає у популяризації робіт призабутого майстра у країнах Європейського союзу, в тому числі в одному з найбільших музеїв світу — Луврі.

Французькі мистецтвознавці, які приїхали оглянути роботи скульптора, були вражені життєствердною творчістю майстра, експресивністю і сміливістю. Вибрані роботи чи фрагменти творів поїдуть до Лувра дивувати відвідувачів.

Делегація фахівців уже побувала у Львові, після Івано-Франківська французькі гості поїдуть до Тернополя, щоб оглянути роботи Пінзеля, які зберігаються в тамтешніх музеях. Генеральний реставратор департаменту скульптур музею Лувр Женев'єва Бреск-Ботьє запевнила, що виставка скульптур Пінзеля у Луврі відбудеться у 2011 році.

«По приїзді ми і не думали, що нас очікує відкриття такого незвичайного і оригінального скульптора, як Пінзель, — ділиться враженнями пані Бреск-Ботьє. — Це для нас справжній шок, адже до цього часу ми бачили тільки фото».

За словами спеціалістки, в Луврі немає скульптур, поряд з якими можна було б виставити роботи нововідкритого скульптора — настільки він незвичний та експресивний. Фахівці сподіваються, що експозицію його творів буде організовано у каплиці Людовіка XIV. Французькі гості переконані, що відвідувачі Лувра оцінять релігійність і духовність мистецтва Пінзеля, а для науковців це стане справжнім відкриттям.

 

Вишиване диво

У малій виставковій залі обласного художнього музею розгорнуто виставку робіт двох вишивальниць — Марії Навроцької та Галини Соколюк. Мама і донька вишивають на радість людям, але їхні роботи могли бачити лише різні та близькі, дехто з друзів та приятелів.

А тепер завдяки адміністрації музею на вишивані картини майстринь можуть подивитися всі шанувальники цього ремесла. Ремесла, яке завдяки вправним рукам перетворилося на мистецтво. Мабуть, ніхто не відмовився б мати у своєму домі одне з таких див. Сюжети вишиваних картин — найрізноманітніші, та для великодньої експозиції майстрині вибрали роботи на релігійну тематику.

Мама з донькою — не перші майстрині в родині. Ниточка творчого родоводу снується здалека. Пані Марії Навроцькій любов до вишивання привили мама і тітка, які мали великий досвід у цій творчості. Найкращий приклад для дитини — це її батьки. І не дивно, що донечка Галина також полюбила кольорові ниточки, гуцульське полотно і панаму.

«Вишивати я почала з самого дитинства, — розповідає Галина Соколюк. — Спочатку я вишивала серветки, рушнички, зараз я перейшла до серйознішого вишивання — це вишивання картин. Найбільше люблю вишивати пейзажі — там, де природа і люди на природі».

Свою донечку-шестикласницю Любу Галина також навчає вишиваним дивам. Заступник головного бухгалтера ВАТ «Івано-Франківськгаз» — посада відповідальна, тому для вишивання залишається лише вечір, але Галина встигає все.

У виставці особливо зворушує те, що ніби так просто: мама і донька зібрали свій творчий доробок і зробили виставку. Але це ж лише часточка всього, що вони вишили за роки. По далеких світах вже милуються роботами вправних майстринь люди, і може замисляться, що це за країна — Україна, і що це за місто — Івано-Франківськ.

 

Презентація ідей розвитку архітектури Івано-Франківська

Влада Івано-Франківська запропонувала городянам оглянути скорегований генеральний план забудови міста. Політ фантазії архітекторів дуже високий, але чи сподобається це місцевим жителям?

Керуючись законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій» та Земельним кодексом України виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вирішив, що генеральний план міста можна і треба коригувати. У виставковій залі обласної організації Національної спілки художників України відбулася презентація змін до генерального плану за участю міського голови Віктора Анушкевичуса, головного архітектора міста Ігоря Гаркота та інших високопосадовців.

В обласному центрі соціально-економічний поступ не стоїть на місці. Потребує удосконалення територіальний розвиток, тому підприємства комунального та промислового призначення планується винести за межі міста, а прилеглі території приміської зони ущільнити, додавши сюди ще й малоцінну малоповерхову житлову забудову.

Як виявилося, сьогоднішнє планування і забудова Івано-Франківська мають недоліки. Найголовніші — це відсутність чіткого функціонального зонування території міста, організації дорожньої вуличної мережі та системи обслуговування населення. Оновлений генеральний план передбачає все це поправити.

«Забудовуються мікрорайони Пасічна, Позитрон, Каскад» — так мовиться у пояснювальній записці, яку розтиражувала всім журналістам прес-служба міськвиконкому. На проектах, які можна було оглянути під час презентації генплану відтворені мрії і бачення архітекторів, що вже втілені в життя і які ще, можливо, збудуться.

«Який стиль і яка забудова зараз ведеться — це вже скажуть наші наступники, — вважає архітектор Зіновій Соколовський. — Не можна сказати, тому що це є перехідний період, це є фактично авангард. Місто — це живий організм і він завжди буде розбудовуватися. Правда, я би сказав, що потрібно трошечки делікатності у цій забудові, щоб це не було таким страшним авангардом, як ми бачимо це на заході».

Досвідчений архітектор вважає, що центральна частина міста має залишитися такою, як вона є — з вузенькими вуличками і невисокими будинками, адже найкомфортніше людина почуває себе, коли будинок не перевищує крони дерев. А поза центром вже можна експериментувати досхочу.

На кольорових блискучих планшетах, ніби змагаючись наввипередки, хто більше скла, арматури й бетону втисне в історичну забудову, архітектори, мабуть, намагалися переконати, що це дуже гарно. Переконати вдалося, але не всіх.

«Якщо це все буде так, як воно намальовано, то це взагалі буде супер, — ділиться враженнями відвідувачка презентації змін до генерального плану забудови міста. — До нас, я думаю, будуть приїжджати не тільки з ближнього зарубіжжя, але і з дальнього, і будуть брати приклад з нашої архітектури».

«Зовсім збивають сам дух Івано-Франківська, — оцінює проекти архітекторів інший молодий відвідувач виставки, — але деякі досить кльові, оригінальні. Загалом — то Маямі».

Архітектор і художник Ігор Панчишин погоджується, що креслення нагадують Маямі і Лондон. Сміливість архітекторів він пояснює тим, що вони як діти — радіють з нових можливостей, перспектив і технологій, їм цікаво все попробувати.

«Тут вже справа влади, громадськості, законодавства — укласти це в русло, — переконаний він, — бо є для того відповідні норми, правила, закони і положення функціонування. Тому не слід боятися, але слід бути дуже пильними і виконувати свою громадську функцію».

На візуалізації проекту торгово-відпочинкового комлексу, який мав би розміститися на вулицях Дністровській і Старозамковій, бачимо гігантську споруду, яка скоріше нагадує пароплав. Гарне слово «візуалізація», але, на жаль, стосується воно лише того, що над землею. Але ж вулиці старого міста, де зодчий розмістив свою ідею, напевно мають ще археологічні, історичні та культурні підасфальтні шари.

«Очевидно, що це проекти ескізні, які ще будуть підлягати розробці робочих креслень і так далі, — вважає пан Панчишин. — Очевидно, що ці всі ілюстрації до презентації великого генплану, який ще теж буде пророблятися. Архітектура — це дуже глобальна і копітка справа».

Також очевидно, що чим більше таких виставок буде робитися, тим краще громада зможе відреагувати і висловити свою думку про проекти. На думку Ігоря Панчишина важливо, щоб процес презентації ідей та їхнього громадського аналізу був прозорим і безперервним, за участю досвідчених зодчих.

При величезній кількості гучних імен архітекторів лише в самому Івано-Франківську дивно, що скляні монстри, які зовсім не притаманні історичній забудові, вже з'явилися недалеко від ратуші, а буяння фантазії малює в уяві ще дивніші споруди, серед яких символ міста взагалі загубиться.

Що відбиватиметься у скляних стінах будівель Івано-Франківська? Чи не поганий смак, бездуховність, байдужість і космополітизм? І навряд чи проблисне там любов градобудівників до рідного міста.

 

Великоднє привітання майстрів спілки художників України

Традиційну великодню виставку розгорнуто у виставковій залі обласної організації Національної спілки художників України. Вишивані святкові рушники, серветки, декоративні доріжки, дерев'яні підсвічники, скриньки, різьблені писанки, вази, вироби із соломки, предмети вжитку і художньо обробленої шкіри, різнобарвні великодні атрибути, розписані тканини, витвори майстерних ковалів і, звичайно, живопис.

Виставкою за розмірами можна назвати камерною, але за наповненням вона є насиченої і по-справжньому святковою. Члени обласної організації Національної спілки художників України гарно привітали городян із Великоднем.

 

Паломницька подорож у фотографіях

Дебютну виставку фотоаматорки Любові Юрцуняк присвячено світлим дням Христового Воскресіння. Світлини із паломницької подорожі нагадають християнам про святі місця Європи.

Повернувшись із паломницької подорожі до святих місць Європи Любов Юрцуняк вирішила поділитися власними враженнями про мандрівку з громадою міста. Фотовиставку, присвячену світлим дням Христового Воскресіння, розгорнуто в обласному науково-методичному центрі культури і туризму Прикарпаття.

Пам'ятки архітектури, релігії, культури завмерли на фотографіях прочанки. Теми світлин і композиція викривають чи то талант, а чи досвід фотографа. Проте пані Юрцуняк не вважає себе фотографом, вона працює менеджером у відкритому акціонерному товаристві «Івано-Франківськторф».

«Це любительські фотографії, а оскільки у мене тато професійний фотограф, все своє дитинство і юнацьке життя я бачила, як це робиться, — розповідає Любов Юрцуняк, — можливо, це й надихнуло мене висловити саме у фотографії те, що я пережила».

Барселона, Рим, Париж, Фатіма… Собори, будинки, люди… Побачені очима захопленої людини, на світлинах вони виглядають особливо. З першою виставкою фотоаматорку прийшли привітати колеги, друзі, родина. Тепер експозиція чекає прочан, які тут можуть згадати миті власної духовної подорожі, і городян, які, можливо, готуються до прощі.