Освіта Прикарпаття — Дзвиняч

Автор: Надія Семенкович

У Дзвиняцьку загальноосвітню школу Богородчанського району журналісти телебачення «Галичина» завітали разом з начальником управління освіти райдержадміністрації Іваном Михайловичем Драгомирецьким. Післяобідня година — уроки завершилися, але процес виховання учнів триває. Позашкільній освіті в районі приділяють значну увагу.

«Нам вдалося зберегти по-суті всю позашкільну освіту, — розповідає пан Драгомирецький, — і на даний час у нас є п'ять позашкільних установ. Це дитячо-юнацька спортивна школа, два будинки дитячої та юнацької творчості, станція юних натуралістів та станція юних техніків. Вважаю, що добру справу ми зробили, бо саме зараз, напевне, такий час, коли дітям нема де діватися після уроків, і куди спрямувати їхню увагу і знання. Саме в позашкільних установах можна це зробити».

Позашкільна робота дзвиняцьких педагогів дає приємні результати. Вихованець місцевої дитячо-юнацької спортивної школи Михайло Гуменюк є учасником Олімпійських ігор і захищає збірну України на державних і міжнародних змаганнях.

Багато уваги місцеві освітяни приділяють вихованню в дітей любові і поваги до природи. Богородчанський район знаходиться в передгірській місцевості і має багато лісів, тому робота станції юних натуралістів не стоїть на місці. Активно розвивають творчі здібності дітей у Богородчанському і Солотвинському центрах дитячої творчості. А про духовність особливо дбають — у Дзвиняцькій загальноосвітній школі спорудили маленьку капличку.

«Переступаючи поріг рідної школи кожен має можливість завітати у найпрекраснішу, найдуховнішу скарбницю, — розповідає директор школи Богдана Гладиш. — Це є наша капличка святої Богородиці, яка була створена 4 роки тому силами батьків, учнів, громадськості села. Саме з цього місця, з цієї каплички розпочинається робочий день нашого учнівського та педагогічного колективу. З Божим благословенням, з Божою силою і молитвою ми починаємо працювати».

Ця невелика школа також має ким і чим пишатися. І вчителі, й учні мають досягнення не тільки на обласному, а й на всеукраїнському рівні. Викладачі використовують новітні інтерактивні технології, ефективні форми і методи роботи з дітьми. Результатом цього є високі досягнення з навчальної та виховної роботи.

«Буквально вчора учениця нашої школи представляла нашу область на всеукраїнських олімпіадах у місті Херсоні, — ділиться радістю пані Гладиш, — і дуже відрадно, що вона увійшла у трійку найкращих учнів України з предмету українська мова та література. Минулого року вчителька української мови Семків Наталя Іванівна стала призером обласного конкурсу «Вчитель року» і ввійшла у п'ятірку найкращих вчителів України. Ми гордимося цими людьми».

Педагогічний колектив школи налічує 42 працівники, серед них — п'ять учителів із званням «методист», вісім — зі званням «старший вчитель» і двадцять вчителів із званням «вчитель вищої категорії». А позашкільна робота — це в першу чергу уроки народознавства і патріотичного виховання.

Тут діють гуртки валеології, туризму, лісівництва. Мудрі наставники підбадьорюють і заохочують вихованців до творчої роботи. Колаж із вишивок різних регіонів Івано-Франківщини, якому передував рік пошукової роботи, став найкращим на конкурсі «Україна вишивана».

В 11-му класі — година патріотичного себетворення. Її разом з учнями підготувала педагог-організатор Наталія Мельник. Діти вшановують пам'ять свого земляка — поета, публіциста Марка Боєслава. «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній — тобі». Його життєвий і творчий шлях є прикладом для наслідування. Життя і героїчна смерть автора 22 лютого 1952 року постають перед підлітками в літературно-музичній композиції.

А в іншому куточку Дзвиняча — зовсім інший вид позакласної роботи з учнями. Кілька місяців тому при місцевій лікарській амбулаторії відремонтували басейн. За сприяння і підтримки Богородчанської райдержадміністрації та депутатів районної ради сільські діти мають чудову нагоду відпочити і оздоровитись.

«На сьогодні у нас займаються діти шкіл Богородчанського району, — говорить Манолій Піцуряк, головний лікар Солотвинської центральної районної лікарні та депутат районної ради, — і мені приємно констатувати, що те, чого ми добивалися і хотіли зробити — на сьогодні сталося».

Спільними зусиллями басейн, який не працював 10 років, було відремонтовано і здано в експлуатацію. На його реконструкцію було витрачено біля 900 тисяч гривень. Пан Піцуряк переконаний, що гроші хоч і великі, але не марно витрачені. 727 учнів із 27-ми шкіл району тепер мають можливість навчитися плаванню та відпочити. Богородчанщина — єдиний район, де сільські діти плавають у закритому басейні.

«Інколи питають, який економічний ефект від цього, — розповідає Манолій Піцуряк. — Я усім говорю: оті очі дітей, які горять, ота радість їхня, отой гамір у басейні і те, що вони, напевне, все своє життя будуть пам'ятати, як вони проводили навчання плаванню в закритому басейні».

«Це є дуже хороша справа, адже сільські діти не завжди мають можливість плавати в басейні, оздоровлюватися, — вважає інструктор з плавання Василь Рогів. — Це дуже корисний вид спорту і вид оздоровлення. Згідно графіка, який розробив відділ освіти, діти з усіх шкіл мають можливість приїжджати в плавальний басейн з вчителями фізкультури. Вчителі проводять з ними змагання, заняття, а я допомагаю в організації і методиці проведення таких плавальних уроків».

Біля лікарської амбулаторії місцевого лісокомбінату на учнів чекає шкільний автобус. Діти з Глибівки разом з учителем фізкультури після водних вправ їдуть додому. А на черзі — школярі з Солотвина.

«Басейн дуже гарний, дуже гарні умови, — розповідає учениця солотвинської школи Марія Венгрич. — Ми дуже задоволені, що його тут зробили, адже в нас нема можливості їздити в місто плавати. Це дуже добре для нашого здоров'я. Дякуємо богородчанській владі за те, що вони подарували нам такий подарунок».